Підвищення кваліфікації педагогів

Компетентні відповіді на актуальні запитання

У зв’язку з реформуванням освіти розширюються можливості педагогічних працівників для вдосконалення своєї фахової майстерності та професійного зростання впродовж усього життя. Такі нововведення породжують багато запитань. Реагуючи на запити читачів журналу й покладаючись на лист МОН України “Щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти” № 1/9–141 від 04.03.2020, редакція підготувала відповіді на найактуальніші з них. Пропонуємо ці роз’яснення вашій увазі.

У публікації ви знайдете відповіді на такі запитання

Що таке підвищення кваліфікації?

Це набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань. Саме тому надзвичайно важливим є те, щоб обрані педагогічним працівником будь-які форми і види підвищення кваліфікації реально призводили до набуття нових та/або вдосконалення наявних компетентностей (знань, вмінь, навичок тощо).

Які форми і види підвищення кваліфікації?

Підвищення кваліфікації може відбуватися у будь-яких формах і видах. Форми підвищення кваліфікації: інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); дуальна (на робочому місці, на виробництві). Крім того, форми підвищення кваліфікації можуть поєднуватись.

Види підвищення кваліфікації: основний — навчання за програмою підвищення кваліфікації (зокрема, участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо); як варіант — стажування у різних суб’єктів підвищення кваліфікації.

Основні напрями підвищення кваліфікації:

  • розвиток професійних компетентностей (знання навчального предмета, фахових методик, технологій);
  • формування у здобувачів освіти спільних для ключових компетентностей умінь, визначених частиною першою статті 12 Закону України “Про освіту”;
  • психолого-фізіологічні особливості здобувачів освіти певного віку, основи андрагогіки;
  • створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища, особливості (специфіка) інклюзивного навчання, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі дітей з особливими освітніми;
  • використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій в освітньому процесі, включаючи електронне навчання, інформаційну та кібернетичну безпеку;
  • мовленнєва, цифрова, комунікаційна, інклюзивна, емоційно-етична компетентність;
  • розвиток керівної компетентності (для керівників закладів освіти та їх заступників) тощо.

Цей перелік не є виключним. Ніхто не може заборонити педагогічному працівникові чи обмежити його право “вільно обирати” будь-які програми підвищення кваліфікації чи їх складові (модулі тощо), форми і види підвищення кваліфікації, а також вільно обирати суб’єкта підвищення кваліфікації.

Кожен педагогічний працівник може обрати напрям підвищення кваліфікації залежно від власних потреб, раніше набутих компетентностей та реальної ситуації в закладі освіти, де він працює (наприклад, наявність в класі/школі дітей різного етнічного та/або соціального походження, велика кількість біженців, які не володіють на достатньому рівні державною мовою, поширеність випадків булінгу (цькування), зарахування до класу дитини з інвалідністю тощо).

Як підготуватися до підвищення кваліфікації?

  1. Здійсніть самооцінку власних професійних (фахових і загальних) компетентностей і педагогічної майстерності.
  2. Обміркуйте власні потреби у фаховому навчанні, порадьтеся з колегами, на які складники діяльності вам варто звернути увагу.
  3. Зробіть пошук суб’єктів підвищення кваліфікації, які здатні задовольнити ці потреби, оберіть форму і вид підвищення кваліфікації, які ці суб’єкти можуть запропонувати для задоволення ваших потреб у фаховому зростанні.

Конкретні види, форми, напрями та суб’єктів підвищення кваліфікації педагогічний працівник обирає самостійно.

Хто може бути суб’єктом підвищення кваліфікації?

Суб’єкт освітньої діяльності — це фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить діяльність, спрямовану на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті. Це заклади освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою; інші суб’єкти освітньої діяльності, фізичні та юридичні особи.

При цьому ліцензію на підвищення кваліфікації та/або акредитувати відповідні освітні програми повинні мати лише заклади освіти.

Вимога до будь-яких інших юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців чи фізичних осіб щодо наявності ліцензії на підвищення кваліфікації чи акредитації освітніх програм, — безпідставна.

Чи має право педагогічна рада або керівник закладу освіти перевіряти установчі документи юридичних осіб, які пропонують освітні послуги у сфері підвищення кваліфікації?

Ні педагогічний працівник, ні педагогічна рада чи керівник закладу освіти не мають вивчати та перевіряти установчі документи (зокрема, статути) юридичних осіб, які пропонують освітні послуги у сфері підвищення кваліфікації, оцінювати їх на предмет відповідності вимогам законодавства тощо. Важливо вивчити, проаналізувати й оцінити програму підвищення кваліфікації, якість послуг з підвищення кваліфікації та перелік очікуваних результатів, а не установчих документів юридичних осіб, що пропонують відповідні послуги.

Законодавство України не надає жодному органу влади, установі чи організації повноважень стосовно виокремлення (виділення) власними листами чи в інший спосіб конкретних суб’єктів підвищення кваліфікації на відповідному ринку освітніх послуг. Тому такі листи не можуть надавати жодних пільг чи привілеїв відповідним суб’єктам, а їх видання (розсилання) є незаконним. Суб’єкти підвищення кваліфікації мають конкурувати на відповідному ринку освітніх послуг на рівних для всіх засадах, пропонуючи педагогічним працівникам найкращі, найзручніші і найвигідніші умови підвищення кваліфікації, зокрема ґрунтуючись на реальних їхніх потребах і запитах, та забезпечуючи при цьому досягнення педагогічними працівниками задекларованих очікуваних результатів.

Які вимоги до програми підвищення кваліфікації (ППК)?

ППК затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації та має містити інформацію про її розробника (розробників), найменування, мету, напрям, зміст, обсяг (тривалість), що встановлюється в годинах та/або в кредитах ЄКТС, форму (форми) підвищення кваліфікації, перелік компетентностей, які вдосконалюватимуться/набуватимуться (загальні, фахові тощо).

Крім того, програма також може бути доповнена такою інформацією: особливістю розподілу годин за видами діяльності (консультація; аудиторна, практична, самостійна і контрольна робота тощо); особу (осіб), які виконують програму (рівень вищої освіти, категорія, науковий ступінь, педагогічне/вчене звання, місце та/або досвід роботи тощо); строки виконання програми; місце виконання програми (за місцезнаходженням суб’єкта підвищення кваліфікації та/або за місцезнаходженням замовника тощо), очікувані результати навчання; вартість (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання освітньої послуги; графік освітнього процесу; мінімальну та максимальну кількість осіб в групі; академічні, професійні можливості за результатами опанування програми; можливість надання подальшої підтримки чи супроводу; додаткові послуги (організація трансферу, забезпечення проживання і харчування, перелік можливих послуг для осіб з інвалідністю тощо); документ, який видають за результатами підвищення кваліфікації, тощо.

Кожна ППК має бути оприлюднена на вебсайті суб’єкта підвищення кваліфікації, забезпечуючи таким чином відкритість і доступність інформації про кожну таку програму.

Які обсяги підвищення кваліфікації?

Педагогічні працівники мають підвищувати свою кваліфікацію щорічно. Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації протягом п’яти років, яку фінансують з державного і місцевих бюджетів, не може бути меншою, ніж 150 годин. З них не менше 10 % загальної кількості годин обов’язково мають бути спрямовані на вдосконалення знань, умінь і практичних навичок роботи з учнями, що мають особливі освітні потреби.

Законодавчо не визначено ні мінімальну, ні максимальну кількість годин, які педагогічний працівник має присвятити своєму професійному розвитку впродовж одного року. Це питання педагогічний працівник вирішує самостійно, враховуючи низку чинників, зокрема і фінансових, погодивши їх на педагогічній раді закладу освіти тощо. Водночас підвищувати свою кваліфікацію щорічно є обов’язком і невід’ємною складовою педагогічної діяльності кожного педагогічного працівника закладу освіти.

У разі викладання кількох навчальних предметів педагогічні працівники самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами у міжатестаційний період у межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації, визначеного законодавством. Упродовж п’яти років тривалість навчання за всіма посадами, які обіймає педагогічний працівник та/або навчальними предметами, має становити сукупно, не менше 150 годин.

На яких засадах ґрунтується підвищення кваліфікації керівників закладів освіти?

Керівники закладів освіти підвищують кваліфікацію, дотримуючись тих самих положень, що й інші педагогічні працівники. Різниця полягає тільки в тому, що керівник (крім приватного закладу) зобов’язаний протягом першого року після призначення на посаду пройти також курс підвищення кваліфікації з керівної діяльності обсягом не менше 90 навчальних годин. Цей час слід включати до загального обсягу підвищення кваліфікації (не менше 150 годин) впродовж 5 років.

Як спланувати підвищення кваліфікації?

Педагогічні працівники мають подати адміністрації навчального закладу свої пропозиції щодо підвищення кваліфікації. Термін і процедуру подання встановлює кожен заклад освіти самостійно. На основі цих даних адміністрація закладу складає перспективний план на поточний та наступний календарний рік і затверджує його педагогічною радою. У плані зазначають загальну кількість педагогічних працівників, які проходитимуть підвищення кваліфікації, основні напрями й орієнтовний перелік суб’єктів підвищення кваліфікації. Орієнтовний план слід оприлюднити на інформаційному стенді закладу освіти та на його вебсайті (у разі відсутності вебсайту закладу освіти — на вебсайті органу, під керівництвом якого перебуває заклад освіти) протягом двох робочих днів з дня його затвердження, але не пізніше 25 грудня поточного року.

Після затвердження в установленому порядку кошторису закладу освіти на відповідний рік керівник закладу освіти має забезпечити невідкладне оприлюднення загального обсягу коштів, передбаченого для підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладу освіти. Протягом наступних 15 календарних днів з дня отримання зазначеної інформації кожен педагогічний працівник має подати керівникові закладу освіти (або уповноваженій ним особі) свою пропозицію до плану підвищення кваліфікації на відповідний рік, яка має містити інформацію про тему (напрям, найменування) відповідної програми (курсу, лекції, модуля тощо), форму (форми), обсяг (тривалість), суб’єкта (суб’єктів) підвищення кваліфікації, вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання такої освітньої послуги.

У разі невідповідності пропозиції педагогічного працівника зазначеним вимогам, така пропозиція не може бути розглянута.

Пропозиції педагогічних працівників розглядають на педагогічній раді закладу. За згодою педагогічного працівника його пропозиція може бути уточнена або змінена. За результатами розгляду педагогічна рада закладу освіти затверджує план підвищення кваліфікації на відповідний рік у межах коштів, закладених у кошторисі (за винятком коштів самостійного фінансування підвищення кваліфікації педагогічними працівниками).

Педагогічна рада не може впливати на розмір витрат, які педагогічний працівник хоче самостійно сплати за підвищення кваліфікації. Такі форми і види підвищення кваліфікації, якщо вони не заборонені законодавством, можуть бути включені до загального плану. При цьому в документі слід зазначити, що таке підвищення кваліфікації здійснюється за рахунок “самостійного фінансування” чи “безоплатно”.

Підвищення кваліфікації, що відбувається понад 150 годин, є добровільною справою педагогічного працівника і не потребує будь-якого регулювання, визнання чи контролю з боку держави чи адміністрації закладу освіти.

Яка структура плану підвищення кваліфікації закладу освіти на відповідний рік?

У плані є бути список педагогічних працівників, які повинні пройти підвищення кваліфікації у цьому році, теми (напрями, найменування), форми, види, обсяги (тривалість) підвищення кваліфікації (у годинах або кредитах ЄКТС), перелік суб’єктів підвищення кваліфікації, строки (графік), вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або примітка про безоплатний характер надання такої освітньої послуги чи про самостійне фінансування підвищення кваліфікації педагогічним працівником.

План підвищення кваліфікації може бути змінено протягом року в порядку, визначеному педагогічною радою.

Механізм та процедури внесення таких змін (уточнень) визначає педагогічна рада самостійно і доводить їх до відома педагогічних працівників або оприлюднює на інформаційному стенді закладу освіти.

За погодженням педагогічного працівника, керівника відповідного закладу освіти (уповноваженої ним особи) і суб’єкта підвищення кваліфікації строки (графік) підвищення кваліфікації цього працівника протягом відповідного року можуть бути уточнені без внесення змін до плану підвищення кваліфікації. Форма узгодження — довільна.

Який порядок укладання договору про надання послуг з підвищення кваліфікації?

На підставі затвердженого педагогічною радою річного плану підвищення кваліфікації керівник закладу освіти (уповноважена ним особа) забезпечує укладення між закладом освіти та суб’єктом (суб’єктами) підвищення кваліфікації договору про надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації на відповідний рік. Така процедура обов’язкова тільки, якщо підвищення кваліфікації здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, інших коштів, затверджених у кошторисі закладу освіти на підвищення кваліфікації.

Якщо ж відповідні освітні послуги надаються на безоплатній основі або за рахунок самостійного фінансування педагогічним працівником, то договір від імені закладу освіти не укладається.

Де педагогічний працівник може підвищувати кваліфікацію?

Підвищення кваліфікації може організовуватися за місцем діяльності суб’єкта, що надає послугу, за місцем роботи педагогічних працівників, що виявили бажання її отримати, та дистанційно.

Місце проведення підвищення кваліфікації обумовлюється у відповідному договорі.

Які документи має отримати педагогічний працівник після підвищення кваліфікації?

За результатами успішного підвищення кваліфікації педагогічним працівником кожен суб’єкт, що надавав таку послугу, зобов’язаний видати педагогічному працівникові документ про підвищення кваліфікації, що має містити, зокрема, опис досягнутих ним результатів навчання.

Задля цього попередньо слід встановити належні види оцінювання досягнутих результатів, про що варто зазначати у програмі підвищення кваліфікації, а також у документі про підвищення кваліфікації, що буде формувати рівень довіри до зафіксованих у документі результатів навчання.

Технічний опис, дизайн, спосіб виготовлення, порядок видачі та обліку документа про підвищення кваліфікації визначається відповідним суб’єктом підвищення кваліфікації, але має містити таку інформацію:

  • повне найменування суб’єкта підвищення кваліфікації (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (у разі наявності) фізичної особи, яка надає освітні послуги з підвищення кваліфікації (для фізичних осіб, зокрема фізичних осіб — підприємців);
  • прізвище та ініціали (ініціал імені) педагогічного працівника, який підвищив кваліфікацію;
  • форму, вид, тему (напрям, найменування) підвищення кваліфікації та його обсяг (тривалість) в годинах та/або кредитах ЄКТС;
  • опис досягнутих результатів навчання;
  • дату видачі та обліковий запис документа про підвищення кваліфікації;
  • найменування посади (у разі наявності), прізвище, ініціали (ініціал імені) особи, яка підписала документ від імені суб’єкта підвищення кваліфікації та її підпис.

Перелік виданих документів про підвищення кваліфікації має бути оприлюднений на вебсайті суб’єкта підвищення кваліфікації протягом 15 календарних днів після їх видачі. Форма представлення такого переліку довільна. Але задля уможливлення перевірки справжності виданих документів варто оприлюднювати таку мінімальну інформацію:

  • прізвище та ініціали (ініціал імені) особи, яка підвищила кваліфікацію; форму, вид, тему (напрям, найменування) підвищення кваліфікації та його обсяг (тривалість) в годинах та/або кредитах ЄКТС;
  • дату видачі та обліковий запис документа про підвищення кваліфікації.

Щороку не пізніше 25 грудня педагогічний працівник має інформувати керівника закладу освіти (уповноважену ним особу) про стан проходження підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації (сертифікатів, свідоцтв тощо), які після цього мають зберігатися в особовій справі працівника. Місце, умови та формат зберігання оригіналів таких документів педагогічний працівник визначає самостійно.

Чи є обов’язковим укладання актів приймання-передачі наданих послуг з підвищення кваліфікації?

Факт підвищення кваліфікації педагогічного працівника підтверджується актом приймання-передачі наданих освітніх послуг з підвищення кваліфікації, який складається в установленому законодавством порядку, підписується керівником закладу освіти або уповноваженою ним особою та суб’єктом підвищення кваліфікації. Такий акт є підставою для оплати послуг суб’єкта підвищення кваліфікації згідно з укладеною угодою щодо підвищення кваліфікації. Акт може бути складений у паперовій або в електронній формі.

Акт не має складатися, якщо договір не укладався, а послуги з підвищення кваліфікації педагогічний працівник оплачував самостійно чи отримував безоплатно.

Завважуємо: акт підтверджує факт надання послуг з підвищення кваліфікації, а не рівень їх якості чи рівень здобутих педагогічним працівником результатів навчання. За умови необхідності додаткового визнання педагогічною радою відповідних результатів навчання акт має бути підписаний керівником закладу освіти протягом визначеного договором строку за умови відсутності сумнівів щодо факту надання відповідних послуг.

Який порядок визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних працівників?

Результати підвищення кваліфікації у закладах освіти, що мають відповідну ліцензію або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання і підтвердження.

Результати ж підвищення кваліфікації педагогічного працівника в інших суб’єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осі б мають визнаватися окремим рішенням педагогічної ради. Порядок визнання результатів підвищення кваліфікації у таких суб’єктів встановлюється педагогічною радою.

Тому педагогічний працівник протягом одного місяця після завершення підвищення кваліфікації має подати до педагогічної ради клопотання про визнання результатів підвищення кваліфікації та документ про проходження підвищення кваліфікації. Таке клопотання зобов’язані розглянути на засіданні педагогічної ради протягом місяця з дня його подання. Педагогічна рада має заслухати працівника щодо якості реалізації програми підвищення кваліфікації, результатів підвищення кваліфікації, дотримання суб’єктом підвищення кваліфікації умов договору й прийняти рішення про визнання або невизнання результатів підвищення кваліфікації. Однією з основних умов такого визнання має бути набуття педагогічним працівником нових та/або вдосконалення наявних компетентностей (знань, вмінь, навичок тощо).

У разі невизнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна рада може надати рекомендації педагогічному працівнику щодо повторного підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації та/або прийняти рішення щодо неможливості подальшого включення такого суб’єкта підвищення кваліфікації до плану підвищення кваліфікації закладу освіти до вжиття ним дієвих заходів з підвищення якості надання освітніх послуг.

Результати яких видів діяльності додатково можуть бути визнані як результати підвищення кваліфікації?

Деякі види діяльності, що не є власне підвищенням кваліфікації, можуть бути визнані (зараховані) як підвищення кваліфікації тому, що особа під час відповідної діяльності здобула нові та/або вдосконалила раніше здобуті компетентності у межах професійної діяльності або галузі знань. Це зокрема: самоосвіта, здобуття наукового ступеня чи ступеня вищої освіти.

Процедура зарахування окремих видів діяльності, їх результатів та обсяг підвищення кваліфікації педагогічних працівників визначаються педагогічними радами закладів освіти.

Які документи слід подати у разі підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти?

Замість документа про підвищення кваліфікації педагогічний працівник подає звіт про результати підвищення кваліфікації або творчу роботу, персональне розроблення електронного освітнього ресурсу, що виконані в процесі (за результатами) підвищення кваліфікації та оприлюднені на вебсайті закладу освіти та/або в електронному портфоліо педагогічного працівника (у разі наявності). Форму звіту визначає відповідний заклад освіти.

Обсяг підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) зараховується відповідно до визнаних результатів навчання, але не більше 30 годин або одного кредиту ЄКТС на рік. Акцентуємо увагу, що мова йде лише про тих педагогічних працівників, які мають науковий ступінь та/або вчене, почесне чи педагогічне звання. При цьому, наявність педагогічного звання «старший вчитель» не є достатнім для можливості визнання результатів самоосвіти як підвищення кваліфікації.

Як фінансується підвищення кваліфікації?

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників в обсязі, визначеному законодавством, здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів. Ці кошти отримує заклад освіти і рішенням педагогічної ради розподіляє їх, на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які працюють у таких закладах за основним місцем роботи, а тих, хто забезпечують надання загальної середньої освіти, працюючи у закладах освіти за сумісництвом.

Підвищення кваліфікації педагогічного працівника може фінансуватися також засновником закладу освіти, закладом освіти, у якому він працює, педагогічним працівником, а також іншими фізичними та юридичними особами.


Обов’язок педагогічних працівників постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність урівноважується їхнім правом на вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації.

Здійснювати пошук інформації щодо підвищення кваліфікації ви можете у будь-який спосіб — безпосередньо на сайтах суб’єктів підвищення кваліфікації, на різноманітних інформаційних чи спеціальних ресурсах, у тематичних групах, через запит необхідної інформації безпосередньо у суб’єкта підвищення кваліфікації тощо.

Увага! Сайт активно поповнюється матеріалами. Залиште адресу своєї електронної пошти, і ми повідомимо вас, коли на сайті з'являться нові публікації.

Email: